God and Necessity: the notion of the necessary in Aristotle and Anselm of Canterbury

The given article seeks to offer a comparative analysis of the initial Aristotelian philosophy of necessity as expressed in De interpretatione ІХ and the earliest scholastic rendering of this concept as expressed in Anselm of Canterbury’s De concordia I. The double goal in view is an attempt at sketching the early medieval version of the post-Aristotelian interpretation of the notion of the necessary and, specifically, the outlining of the most crucial linguistical and conceptual changes and innovations offered by this version offered. Thus, the study is focused on analysis and further comparison of Aristotle’s language and ideas pertaining to the subject with those of Anselm, which in the end allows to trace some lines of continuity, as well as points of divergence, between the two thinkers. Its value, then, consists of a contribution to the rethinking of the image of Aristoteles latinus and the deeper understanding of the early scholastic philosophical theology.

Метою цього невеликого дослідження є подання концепції необхідності згідно з дев’ятим розділом книги «Про тлумачення» та розгляд її рецепції й переробки в думці Ансельма Кентерберійського. Він є прикладом критичної та креативної роботи з текстом Аристотеля, яку вели в середні віки. Це дасть нам змогу поглянути на самого Аристотеля та його ранню латинську версію (Aristoteles latinus), а також відзначити деякі етапи розвитку як аристотеліанства, так і європейської думки середніх віків.