Філософія сенсу як альтернатива метафізиці мови

Ринок інтелектуальної продукції дедалі частіше змушує читача задовольнятися позицією пересиченого сноба. Хоча, як знаємо, так було не завжди. Ще десять років тому вихід у світ праці, що містила у назві слова «філософія мови», був революційною подією, надихав і, здається, наближав українську наукову спільноту до сучасного рівня. І якщо це був рівень ще не новаторства, то щонайменше синхронної долученості до актуальних дискусій. На жаль або на щастя, уявити зараз появу такої революційної за наслідками книжки важко. І справа тут не у вичерпаності наснаги, а радше у циркулярності тем, якими живе інтелектуал ХХI сторіччя. Мимоволі постає питання: що спонукає філософів відмовлятися від претензій на універсальність власних поглядів, поволі позбуватися глухоти до критичного слова та відмовлятися від позиції остаточного мірила майбутнього філософування?