The Dialogue “Theages” and its place in Plato’s philosophy of education

The article, which concerns the history of ancient philosophy, is dedicated to analysis of the Plato`s dialogue “Theages”. The detailed examination of the dialogue leads us to the conclusion, that there is a deep connection between “Theages” and other Plato’s dialogues, such as “Symposium” and “Theaetetus”. This is particularly true to the doctrine of the divine: the author claims the identity of daimonion (in “Theages”), Eros (in “Symposium”) and nameless God (in “Theaetetus”). This God essentially defines the relation of Socrates to the wisdom and this is why philosophy is the “science of love”. The author also draws attention to the dramatic, rhetorical and poetic aspects of the Plato`s “Theages” in order to demonstrate its pedagogical mission. Accordingly, the study of philosophy, as the author of the article holds, should also be considered as a lo ve-art. Prerequisite training in philosophy is synousia, a term, which is very difficult to translate unambiguously. Synousia describes the relationship of Socrates and his disciples. The author notes that this term has a homoerotic shade of meaning, which is important for understanding the educational ideology of Plato. The author argues that the strange fragments of “Theages” become deciphered by reading “Symposium” and “Theaetetus” and vice versa. This fact creates a dialogue of dialogues, in which “Theages” occupies an important place.

«Феаг» ніколи не належав до тих діалогів Платона, що привертають особливо пильну увагу дослідників чи користуються популярністю в широких читацьких колах. Між тим, цей невеликий за обсягом текст містить цілу низку ідей, які мають велике значення як для самого Платона, так і для дослідників Платонового вчення. «Феаг», за очевидними намірами автора, присвячений обговоренню теми навчання мудрості. Це питання Платон заторкує у більшості так званих сократичних діалогів, але саме у «Феазі» (до назви якого ще в давнину додавали підзаголовки Περὶ σοφίας «Про мудрість» або Περὶ φιλοσοφίας «Про філософію») ця тема є головною та єдиною, яка повністю визначає собою структуру, поетику та драматургію діалогу. Ми вважаємо за необхідне розглянути в нашій статті питання стосовно сутності, призначення та співвідношення тез, висловлених Платоном у цьому діалозі. Наша мета полягає в тому, щоб показати, як ці тези складаються у певний проект, що, в свою чергу, стає важливою складовою загальної платонівської теорії виховання та освітньої практики в Академії.