Intellect, law and justice

The author upholds the thought that the human’s being “under guidance of numerous things”, the diversity of spheres of human activities as if gives cause for objecting the architectonic character of politics. However it is the diversity of spheres in each society, in the author’s opinion, that is a result of the global institution of the society which gives every reason for the recognition of the architectonic role of politics, as well as the complex unity under the name of the objective mind. The present distribution of market in the social sphere nourishes individualistic comprehension of human rights. Thus, the philosopher concludes, the objective mind is anxious of modern subjectivism and individualism as never before.

«Модерна» думка жодним чином не є більш гомогенною, ніж філософія древніх. Утім, цілком можливо виявити декілька спільних рис у різних доктринах, що на них спирається юридична «модерність» між Ренесансом і першими ліберальними демократичними революціями. Дві найбільш значущі течії — «абсолютизм» Бодена й Гобса і та, яку й досі називають «лібералізмом» Лока, — розвивають теми, що більше взаємодоповнюють од на одну, ніж протистоять одна одній. Ці течії взаємозбагачуються новим і навіть небувалим значенням у розгортанні свого розуміння права. Центральним концептом абсолютистських теорій є суверенітет, що його першим наслідком є підважування леґітимності всіх конституйованих форм влади аж до моменту, коли буде розв’язано питання щодо леґітимності та ідентичності граничної влади, яке узалежнює всі інші джерела права.