Православна Церква та радянска влада на Донеччині 1965–1985 рр.

Po krótkiej kampanii antyreligijnej „szturm nieba” zainspirowanej przez Nikitę Chruszczowa okres zaostrzenia kryzysu ideologicznego w Związku Radzieckim w latach 1965–1985 stał się względnie spokojny dla związków religijnych. Ogólnie w ZSRR, szczególnie w ukraińskiej SRR, a zwłaszcza w regionie donieckim, największą liczbą wspólnot i wierzących posiadała rosyjska Cerkiew prawosławna. Sowiecka polityka religijna, która pozostała jawnie ateistyczna, zaczęła się zmieniać w czasach panowania Leonida Breżniewa przy milczącej akceptacji istnienia Cerkwi. Trend ten był widoczny na poziomie lokalnym. Uwaga autora koncentruje się na regionalnym aspekcie interakcji między władzami sowieckimi a Cerkwią Prawosławną.

Після короткої антирелігійної кампанії “штурму небес”, інспірованої Микитою Хрущовим, період загострення ідеологічної кризи в Радянському Союзі (1965–1985 рр.) став відносно спокійним для релігійних організацій. В СРСР загалом, Українській РСР та Донецькій області зокрема найбільшою за кількістю громад та віруючих була Російська Православна Церква. Радянська релігійна політика, яка залишалася відверто атеїстичною, в епоху правління Леоніда Брежнєва стала змінюватися у бік мовчазного прийняття існування Церкви. Відповідна ця тенденція відображалося й на місцевому рівні. Увагу автора акцентовано на регіональному аспекті взаємодії радянської влади та Православної Церкви.